(044) 593-24-38

















В Україні є озеро, яке періодично зникає

27.03.2014

В Україні є природні дива, які вражають своєю неповторністю: безкраї таврійські степи і дрімучі поліські діброви, загадкові печери та цілющі джерела.
Поблизу села Веселець Городоцького району Хмельницької області є унікальне озеро, яке періодично зникає Старожили згадують, що на цій місцині колись навіть висівали зернові. Проходять роки, і луки знову перетворюються на чималу водойму, в якій невідомо звідки з’являється риба, гніздяться рідкісні птахи.

Старожили розповідали, що за останні десятиліття воно вже тричі зникало. Раніше це траплялося значно частіше. Воно навіть власної назви не має. Мешканці нашого села люблять відпочивати на його берегах, купатися і ловити рибу. У 1987-му озера взагалі не було. На цьому місці люди косили траву. В одному місці пробивалося малесеньке джерельце. Вже наступного літа водойма стала збільшуватися і за три роки перетворилася на велике озеро, в якому з’явилася риба. До 2000-го воно розлилося від лісу і аж до дороги – на кілька кілометрів, загальною площею понад 50 гектарів, а глибина до трьох метрів.
Минулого року озеро знову стало зменшуватися. Навіть цієї весни, коли було багато снігу і йшли дощі, воно досить помітно всохло.
Йдемо берегом таємничого озера, навколо вирує життя, співають птахи.
Подільський природознавець і дослідник Олександр Кльоц стверджує, що озеро виникає в долині стародавніх річок, лежить між горбами і не має витоку до жодної водойми. Це пов’язано з будовою земної поверхні в цій місцевості. Коли проводилася меліорація, то був порушений гідрологічний режим прилеглих територій. Але природознавець не виключає, що циклічність води пов’язана з сонячною активністю та впливом місяця.
Україна має цікаву “родзинку”, природа подарувала такий феномен, тільки люди не вміють чи не хочуть ним скористатися. Зовсім небагато треба – красиву легенду. І звідусіль будуть їхати в ці краї подивитися на диво-озеро, тим більше, що зовсім недалеко знаменитий курорт Товтри. Може, тоді депресивне і вимираюче село з оптимістичною назвою Веселець нарешті повеселіє й оживе. Цікаве і привабливе місце для розвитку сільського зеленого туризму. Але все в далекій перспективі – для цього потрібно хоча б дорогу нормальну зробити, а краєвиди тут дуже мальовничі: пагорби, яри і долини. В самому селі є ще один цікавий об’єкт – джерело, вода якого, за місцевими переказами, лікує очі.
http://moyagazeta.com




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010