(044) 593-24-38

















ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ: художник Регентівський Владислав Іполитович

 Днями у київському фісі громадської організації „Поділля” відбулася зустріч з талановитим художником, вправним інжинером та громадчсим діячем Регентівським Владиславом Іполитовичем.
Наш гість розповідав нам про свій творчий та життєвий шлях, ділився спогадами про дитинство, читав власні вірші та знайомив зі своїми художніми роботами...

 Регентівський Владислав Іполитович народився 12 квітня 1936 р. на Хмельниччині, де його предки заснували трудову династію. Основою життєдіяльності якої було землеробство і ремісництво: ковальство, столярна справа, - виготовляли від підкови, корит для курелі дітей. До музичних інструментів, - а сімейний музичний ансамбль запрошувався на різні побутові заходи, а також спробами в малярстві.
Маленький Владислав з раннього дитинства захоплювався різноманітними творчими проектами. З шести років, працюючи в наймах пастухом, навчився плести з лози господарські корзини, виготовляли для себе і інших дітей іграшки, (деркачі. Сопілки, дерев’яні ковзани, лижі, та т.і.) Пізніше, уже навчаючись в школі. Зробив перший в селі детекторний радіоприймач, фотоапарат, типу „Фотокор”, здав екзамени в „Облкіно” і працював кіномеханіком, грав на гармошці та балалайці, з радістю приймав участь в сільському, (без дорослих) драмтеатрі. До закікчення 10 класів, в колгоспі освоїв всі сільськогосподарські професії.
У 1958 р. закінчив Чернівецький залізничний тенікум. Протягом 1958-1961 рр. служив у ВМФ на Балтиці інструктором з підготовки спеціалістів для морської авіаці. У 1961 р. почав працювати на Київському авіазаводі № 410 і одночасно вступив на заочне відділення Київського інституту цивільної авіації, який закінчив у 1967 р., запропонувавши для диплома свою тему. Запрошувався на кафедру працювати керівником дипломного проектувння. Працював на робітничих та керівних посадах в авіації та інших підприємствах. У 1996 р. вийшов на пенсію з 42-річним стажем безперервної праці. У 1999 р. завершив паломництво до Святої Землі і як віруючий відчув душевну потребу щось здійснити.щоб бути бути достойним Великої Історії людської цивідізації. У листопаді 2002 р. вперше спробував малювати олійними фарбами. Його талант помітили і допомогли в листопаді 2004 р. відкрити перщу персональну виставку з присвятою „Світлій пам’яті моїх батьків”. На сьогодні в творчому доробку майстра понад 100 картин на різноманітні сюжети: від релігійно-світських. Історичних до побутових та пейзажів рідної землі. Проведено 50 виставок. З них 21 персональна, майстер-класи та збірні виставки різних статусів. Його твори є в приватних колекціях України, Росії, Угорщини, Польщі та Ізраілю. Владислав Іполитович активно співпрацює з благодійними організаціями ветеранського. Інвалідського та релігійного спрямування, ділиться своїм досвідом з мооддю на майстер класах, виставках, клубах..
Фотокопії картин Владислава Іполитовича можна переглянути в нашій галереї




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010