(044) 593-24-38

















Моє Поділля

Рідна земле, кохане Поділля!
Ти назавжди у серці моєму.
Ти у центрі, все інше – довкілля.
Ми ж як діти при лоні твоєму.

 

Розбрелися по всеньких світах,
Та до Тебе молитви і мрії!
Ти у вчинках, словах і думках,
Джерело невмируще надії.

Древні мури, фортеці, святині,
Шум гаїв, пісня мила Дністрова.
Хай же в нашій Подільській родині
І цвіте, і дзвенить рідна мова!

То ж радіймо, що родом з Поділля.
Серед людності будьмо поважні.
Щоб веселі були в час дозвілля,
Та щасливі були і заможні!

Щоб думки і слова були щирі,
Та у вчинках своїх були мудрі.
Щоб при злагоді жили і з миром,
Та серця були вірні і добрі!

А з Летичіва Ви, чи з Славути,
По заслугах хай світ про вас знає.
Рідну землю ж не смійте забути! –
Бо це мати, що щиро кохає.

Регентівський Владислав,
художник, громадський діяч.
Родом з Поділля.



Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010