(044) 593-24-38

















Країна мрій (фото)

21-22 червня на Співочому полі в Києві вп’яте відбувся міжнародний етнічний фестиваль Країна Мрій ’2008.

  

Дата фестивалю цього року співпала з дохристиянським святом Купала, літнім Сонцестоянням – торжеством, розквітом і кульмінацією природної сили. Науковці стверджують, що в свято Купайла (Купала) святкувалося на слов’янських землях вже понад 3 тисячі років тому і до нині воно залишається надзвичайно важливим в країнах Індоевропейської традиції. Відтак простежується багато спільних рис у його відзначенні з націями, що проживають на схід, на захід, на північ і на південь від України. Наші купальські ігрища напрочуд нагадують ті, що шведи витанцьовують під час святкування середини літа — свого Middsommar. Схожі з українськими повір’я про вогняну квітку, що відповідає цвіту нашої папороті, існують і у жителів Чехії та Швейцарії. Воно й не дивно, що у різних куточках світу свято середини літа пронизане оповідкою про якусь чарівну жар-квітку та вогнем взагалі: і квіт папороті, який заведено шукати у Купальську ніч, і купальські вогні є своєрідними сонячними знаками, а сам образ Купала явить собою сонячну наснагу, без якої не можна і уявити життя на Землі. Не такі давні ті часи, коли великі «купальські» вогні світили по всій Европі. Приміром, у Литві це свято відоме як Лади, у Польщі – як Соботки. Деякі купальські звичаї зустрічаються і в Англії, щоправда, там шукають не саму квітку, а насіння папороті. В Індії приносять в населений пункт прикрашене купальське деревце й молодь влаштовує довкола нього танці. Випадково, чи ні, але на Купала, 21 червня, почали виникати і цілковито нові свята, започатковані вже за сучасної доби. Приміром, французи від 1982 року найдовший світловий день відзначають як Свято Музики. Перегуди та співи лунають звідусіль, кожен охочий бере гудило, на якому може щось трохи заграти, і в вливається у річища звуків, якими заполонені вулиці. Виступи відбуваються протягом цілого 21 червня і можуть тривати усю ніч. Країна Мрій хоча і молодша за французьке Свято Музики, однак теж має що запропонувати доброго як для рідного відвідувача, так і на вивіз до заграниччя: не забуваймо, що за оцінками знавців український звичáй налічує від півмільйона до мільйона самобутніх співанок, і ця цифра є неперевершеною ніким на Землі. Залишилося тільки показати світові оцей наш «золотий запас». Цьогоріч фестиваль Країна Мрій розпочнеться з видобування живого вогню, який буде пронесено Купальською ходою на Співоче поле Києва, після чого розпочнуться купальські ігрища. Фестивальне містечко ряснітиме алеєю ремісників та умільців, міститиме дитячі робíтні, улюблені глядачем Кобзарські підмостки та Козацькі розваги і силу-силенну інших цікавинок. Звісно, що обрамлення цьому всьому становитиме неперервне лунання народницьких співів у різних стилях і жанрах.
Фоторепортаж від Сашка Самари ТУТ



Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010