(044) 593-24-38

















У Лісовогринівецькій ОТГ реорганізували 5 шкіл: батьки подали позов до суду

27.07.2018

У березні цього року рішенням чергової  сесії Лісовогринівецької сільської ради вирішено створити опорний заклад освіти – Стуфчинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів шляхом приєднання Аркадіївецької початкової школи, Гнатовецької початкової школи, Печеської початкової школи, Терешовецької початкової школи, Шпичинецької початкової школи Лісовогринівецької сільської ради.

Директорів реорганізованих (приєднаних) закладів освіти зобов’язали попередити працівників про майбутнє вивільнення у зв’язку з припиненням діяльності юридичних осіб відповідно чинного трудового законодавства.

Однак, батьки учнів Гнатівської школи подали позов до суду, аргументуючи це тим, що рішення прийнято органом місцевого самоврядування без обговорення з громадськістю та без дотримання встановленої процедури та не на законних підставах. Фактично вказаним  рішенням село позбавляють  школи, залишаючи лише дитячий садочок.

Дане рішення, на думку позивача, суперечить інтересам дітей і батьків не лише села Гнатівці, а й сіл Моломолинці, Аркадіївці і Печеськи. Рішенням сесії на території Лісовогринівецької сільської ради створено два ліцеї – Стуфчинецький та Лісовогринівецький, 5 шкіл ІІ ступеня реорганізовані в початкові школи як філії без права юридичної особи. Обидва ліцеї територіально знаходяться поблизу м. Хмельницького, а на відстані більше 20 км у громаді не лишилося жодної школи ІІ ступеня і учні 5 – 9 класів, зокрема з села Гнатівці, змушені будуть щодня долати відстань 26 км до Стуфчинецької школи за маршрутом Гнатівці – Моломолинці – Аркадіївці – Печеськи – Ходаківці – Тиранівка – Стуфчинці. Представники сільської ради обіцяють висипати щебенем польову дорогу між селами Тиранівка – Стуфчинці, щоб шкільний автобус не виїжджав на трасу державного значення, і скоротивши таким чином відстань до 22 км. Проте робота ще не розпочата, як і не закуплені шкільні автобуси.

Відповідно до 2.4. СанПІН 5.5.2.008-01.4. підвезення учнів до навчального закладу у сільській місцевості повинно здійснюватись спеціальним транспортом, а максимальний радіус обслуговування учнів шкіл II-III ступенів не повинен бути більшим 15 км.

Проте  у оспорюваному рішенні сесії цього не було  дотримано.

Як вбачається зі листів  Хмельницької районної державної адміністрації  від 10.05.2018 року та ПП «Хмельницькгеопроект» від 14 травня 2018 року  відстань між Гнатовецькою ХОШ та Стуфчинецькою ЗОШ становить 26 кілометрів. Приблизний час у дорозі – 39 хвилин.  Тому переїзд до школи  та у зворотному напрямку  щодня буде займати більше двох годин.  Що у свою чергу буде  негативно впливати  на стан здоров’я дітей та якість навчання.

Позивач вказує, що Гнатовецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області знаходиться у світлому  чудовому приміщенні,  має 12 повноцінних класів, повноцінну їдальню, спортивний зал,  всі приміщення школи   опалюються. Школа має і свій автобус, що може забезпечувати підвіз учнів із сусідніх сіл.

Проте усі вищеперераховані факти не були враховані при винесенні оспорюваного рішення. Саме тому в інтересах дітей  та від імені всього  батьківського комітету школи позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення за № 3  36 чергової сесії Лісовогринівецької сільської ради  від 29 березня  2018 року «Про створення та перейменування опорного закладу та його філії».


ngp-ua.info






Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010