(044) 593-24-38

















Десятки тисяч жителів області п’ють воду з нечистотами

13.03.2018

Понад 24 тисячі мешканців Полонного й досі п’ють воду з річки Хомори. За даними Держекоінспекції області, стан водойми – досить плачевний, адже її забруднюють два великі підприємства – Понінківська картонно-паперова фабрика та комунальне підприємство «Полонне тепловодопостачання».

Про це відомо відповідним службам Хмельницької області. Навіть міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак у «Фейсбуці» неодноразово писав про критичний стан річки Хомори. «Отримуємо нові звістки про забруднення водойм. Іронія в тому, що знову в епіцентрі подій ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика «Україна» та КП «Полонне тепловодопостачання». Так, саме одному з цих підприємств зараз держава через суди намагається заборонити скидати забруднюючі речовини в місцеві водойми», - написав міністр.

Натомість Держекоінспекція області зазначає, що викиди у річку біля паперової фабрики є, але вони санкціоновані та на них є дозвіл (виданий Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької облдержадміністрації від 11 квітня 2017 № 1376 терміном дії до 11 квітня 2020 року).

Забруднення річки відбувається не лише промисловими, а й каналізаційними стоками.

«При візуальному обстеженні річки Хомора та її прибережної захисної смуги на ділянці протікання біля території ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна» несанкціонованих скидів та фактів загибелі водних живих ресурсів не виявлено. Крім того, під час перевірки інспекцією встановлено, що КП «Полонне тепловодопостачання» здійснювало скид зворотних вод у річку Хомора з перевищенням встановленого нормативу», - повідомляють на сайті Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.

Отже, виявляється, що забруднення річки відбувається не лише промисловими, а й каналізаційними стоками. А полончани і надалі п’ють воду з Хомори, яка по документах є питною та сплачують за неї майже 10 гривень за кубічний метр.

За словами директора комунального підприємства «Полонне тепловодопостачання» Олександра Теслі, станція очищення міських каналізаційних стоків застаріла і замала за потужністю, тож їх фактично напряму скидають у річку.

«Полонські міські очисні споруди працюють з 60-70-х років. Реконструкція, яка мала бути завершена ще три роки тому і на яку витратили понад 4,5 мільйона гривень і досі не вирішила проблеми очищення скидів. По факту проведення цієї реконструкції відкрита кримінальна справа і на даний час, я як директор підприємства, не погоджуюся приймати цю роботу, адже вона не відповідає технічним умовам», - розповів Олександр Тесля.

Комунальник каже, що для вирішення ситуації з очисними спорудами, потрібно щонайменше 11 мільйонів гривень. «Проект є розроблений, але цих грошей ні в підприємства, ні у міської ради немає», - каже Олександр Андрійович.


ye.ua




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010