(044) 593-24-38

















В пошуках Ілліча: Як хмельницький Ленін "втік" від революційних мас

22.02.2018

Рівно чотири роки тому під час масового українського "ленінопаду" бронзового багатотонного вождя світового пролетаріату повалили і кудись поділи. Куди – невідомо досі
"А віз і нині там" - так коротко можна охарактеризувати чотирирічну епопею з пошуками бронзової скульптури Леніна у Хмельницькому.

Пам'ятник Володимиру Леніну стояв у хмельницькому парку імені М. Чекмана, першого голови Хмельницької міськради.

Бронзову монолітну скульптуру В.І. Леніна висотою 6,5 метра та вагою 22 тонни у тодішньому парку 50-річчя Жовтня взяли на державний облік у 1971 році рішенням № 84 виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів.

Так і стояв Ілліч до лютого 2014-го, поки активісти-мітингувальники його не повалили. Спочатку 6-метрому бронзову скульптуру тягли мотузками. Але монумент не піддавався. Активісти не розгубилися - взяли болгарку і відпиляли болти, на яких тримався бронзовий гігант. Вождь пав.

Тоді, у 2014-му, 22-тонного Леніна оцінювали в 100-240 тисяч гривень. Металеву скульптуру відвезли на одне з комунальних підприємств. Звідти - на приватну фірму. А потім сліди Леніна згубилися. Де поділася купа бронзи, невідомо й досі.

Після трьох років пошуків поліція не могла назвати ні вартості зниклого Ілліча, ні місце його перебування. "У рамках кримінального провадження неможливо встановити його вартість. Коли вона буде встановлена – правда, яким чином я не знаю – тоді вже будемо говорити. Поки я відповіді дати не можу", - повідомив у лютому 2017 року очільник міської поліції Валерій Онісьєв.

А вже у жовтні справу про зниклого Леніна закрили. І традиційно, хмельничани взнали про це від місцевих активістів через Фейсбук.

Голова "Комітету по роботі з правоохоронними і судовими органами та люстраційних питань" Олександр Кривий, написав, що справу щодо зникнення пам'ятника Леніну офіційно закрили. За його словами, таку письмову відповідь він отримав від слідчого управління ГУ НП у Хмельницькій області. "Вивченням ходу досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області за результатами проведеного розслідування у кримінальному впровадженні 6 червня 2017 року прийнято рішення про його закриття", - йдеться у документі.

Таким чином, ніхто начебто не винен у зникненні багатотонної бронзової скульптури. Втім, у прокуратурі визнали таке рішення поліції передчасним, і у грудні 2017-го поновили розслідування справи про зникнення Леніна.

Тим часом хмельничанам не дає спокою навіть постамент, на якому колись височів вождь світового пролетаріату - жителі міста навіть звернулися до мерії з петицією про те, аби постамент прибрали.

"Пропоную знести цей шедевр радянського мистецтва та звернутись до релігійних організацій з метою освячення того місця, де він стояв. Після того можливо встановити каплицю або просто хрест", - зазначив автор звернення. Відповіді поки що не чути.


khm.depo.ua




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010