(044) 593-24-38

















Було ваше – стане нашим: хто відвойовує у законних власників Полонський кар’єр?

31.03.2017

Пам’ятаєте байку “Лебідь, Щука і Рак”? Її фінал став реальністю для колись потужного Полонського гірничого комбінату. Тут постійно з’являються нові “господарі”, які прагнуть хапнути своє, а врешті –  не залишається нічого. Раніше у кар’єрі поралися росіяни, а потім з’ясувалося, що  у підприємства семизначні борги. Тож у зв’язку із цим майно, яке було заставою кредиту, передають на зберігання Полонській гірничій компанії, яку створив Володимир Мартинюк. І тут почався хаос.

Результати господарювання пана Мартинюка схожі на суцільну розруху. За рахунок продажу відсіву граніту мали б погасити борги по заробітній платі. Але в результаті – з підприємства вивезли 800 тисяч тонн продукції, а гроші зникли разом із тодішнім господарем.

Мартинюк був власником кількох фірм у Старосинявському районі. Працював на каньйонах, тож досвід у нього є. Тільки от швидше не у видобуванні копалин, а у доведенні підприємств до банкрутства. Адже саме така доля спіткала усі його “дітища”. І Полонський комбінат не став винятком.  Викрадений відсів та затоплена у каньйоні  техніка. Ось вам і зберігання.

У 2015 ще одним “зберігачем” майна виконавча служба призначила ДП “Сетам”. Техніку комбінату  хотіли продати на аукціоні за заниженими цінами, а коли суд зупинив торги – багатотонні Белази, які без супроводу правоохоронних органів навіть не можуть рухатися дорогою, вночі вивезли з підприємства. Загалом – 10 одиниць техніки безслідно зникло прямо з-під носа у поліції та влади.

Розслідування триває 4 місяці, а від кремезної техніки досі ні сліду. Мало того- Полонський комбінат навіть не визнали потерпілою стороною. Власники увесь цей час домагалися можливості зберігати майно та продукцію, адже це право законне. Але виконавча служба правила своє. В офісі підприємства усе наче після розгрому. Звідти забрали не лише документи, а й знищили усю електронну базу.

Лише в кінці 2016 право на зберігання майна передали голові правління підприємства. Тепер, коли  за рішенням суду Полонський комбінат нарешті може розпочати роботу, у благі наміри знову втрутилися.

78 тисяч тонн гранітної мучки  в трьох працівників комбінату купив представник Шепетівського підприємства “Пронекс”. За словами візитерів – вони лише хочуть забрати відсів, який придбали за мізерною ціною: 5 гривень за тонну.

Потім непрохані гості розкрили карти. Відсів граніту – лише привід. Насправді вони хочуть вижити з комбінату законних власників та стати до керма. Візитери одразу налаштували контакт із поліцією, районною владою та почали підбурювати працівників.

Начебто для того, щоб оберігати відсів, візитери привезли із собою охорону. Те, що куплена продукція і досі зберігається на території підприємства, нічим не підтверджено. Однак чоловіки все рівно заявилися, так би мовити, до чужої хати.

Представники районної влади також не залишилися осторонь, тільки от відразу зайняли позицію непроханих гостей.

Заступник голови адміністрації постійно пліч-о-пліч стояв разом із візитерами, наміри яких більше схожі на рейдерські. Після довгих перепалок – небажані гості таки покинули територію комбінату. Нинішнє ж керівництво за рішенням господарського суду нарешті приступить до роботи, а кошти від продажу відсіву підуть на погашення боргу по заробітній платі.

Зараз законні господарі відновлюють техніку та залізницю, щоб невеликими кроками повернути комбінат до життя. Тепер втомлені перепетіями люди нарешті отримають свої кошти та зможуть контролювати реалізацію відсіву, а Полонський гірничий комбінат має всі шанси повернути потужність. Тільки от своє доведеться оберігати самостійно, адже і влада, і правоохоронні органи займають протилежні позиції.


33tv.com.ua




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010