(044) 593-24-38

















На Хмельниччині чисельність населення продовжує скорочуватися

23.01.2017

Чисельність наявного населення в області (за оцінкою) на 1 грудня 2016р. становила 1287,3 тис. осіб. Унаслідок демографічних процесів, які відбулися впродовж січня–листопада 2016р., чисельність наявного населення скоротилась на 7110 осіб. Основним фактором зменшення чисельності населення в січні–листопаді 2016р. було його природне скорочення (6304 особи), як результат перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених.

Протягом січня–листопада 2016р. на Хмельниччині народилось 11793 немовляти, кількість померлих становила 18097 осіб. Природне скорочення спостерігалось у всіх містах і районах області, крім міст Хмельницького та Нетішина.


Джерело: сайт ГУ статистики у Хмельницькій області

 




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010