(044) 593-24-38

















СЕНСАЦІЙНІ ВІДКРИТТЯ АРХЕОЛОГІВ В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ 2016 РОКУ

29.11.2016

У червні 2016 року Державне підприємство "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України створила Кам'янець-Подільську архітектурно-археологічну експедицію. За цей період здійснено великий об’єм робіт, що привів до цікавих та неочікуваних відкриттів. Протягом археологічного сезону було виявлено непересічні об’єкти, що мають важливе значення не лише для локальної історії, але й для розуміння процесів давньої, середньовічної та нової історії Східної Європи.

Більшість виявлених об’єктів пов’язані з ремеслом – видом діяльності, який сформував міста в сучасному розумінні. Першою була досліджена гарматна майстерня (людвисарня) 1708-1734 років.
Це був стратегічний військовий об’єкт Речі Посполитої. Гроші на будівництво та функціонування гарматної майстерні збирали за вказівкою польського короля. Гарматний арсенал Польщі після військових конфліктів 2 половини XVII століття був у жалюгідному стані.
Кам’янецька людвисарня мала відновити вогневу могутність польської армії. За період її існування було відлито біля 30 стволів, що використовувались у різноманітних конфліктах та війнах XVIII століття. 2 гармати зараз зберігаються у Варшаві. Археологи дослідили виробниче місце, що функціонувало на місці старовинної Турецької башти, або ж вежі Сільницького.

Старовинну прямокутну оборонну споруду частково розібрали та переобладнали для плавки та лиття бронзи. Збереглись фрагменти стін вежи-башти, стіна-основа для плавильної печі, яма зі слідами від гарматних форм, велика кількість крапель бронзи, теплоакумулюючі конструкції з цегли та кахель, тощо).
Другим об’єктом досліджень стала центральна площа Старого міста – Польський ринок. Вперше на цій площі було відкрито старовинні споруди та конструкції на площі більше 100 кв. м. Дослідження ставлять крапку у дискусіях кабінетних істориків з приводу віку Кам’янця.
З’ясовано, що перша планувальна структура на території Польського ринку та перша архітектура з’являється ще 6 000 років тому і належить племенам трипільської культури. Підсумовуючи дослідження трипільського шару на Польському ринку можна відтворити його енеолітичну забудову та планування.

Вона мала вигляд двох кіл глинобитних будинків на дерев’яному каркасі, що звужувались ближче до середини. Інші кола забудови виходили за периметр сучасної Площі ринок. Над шаром трипільської культури простежено горизонти: XIII-XIV, XV-XVI, XVII-XVІІІ ст. Більш ранніх слідів заселення чи використанні історичного центру міста не виявлено. Фактично, шар XIII-XIV «лежав» одразу на трипільському горизонті.
Там само знайдено найраніше кам’яне брукування міської площі в Україні. Мощення Польського ринку із великих вапнякових плит, що лежить між двома горизонтами: рівнем ринкової площі XVI-XVII ст. та бруківкою ХІХ ст. Це перше достовірне кам’яне брукування міської площі в Україні підтверджене як писемними так і археологічними джерелами.
Досліджено унікальну садибу (дім) І половини XVIII століття на Польському ринку. Споруда на кам’яному фундаменті із глинобитними стінами на дерев’яному каркасі. Це був довгий (більше 15 м) будинок. Його більшу частину займали виробничі місця, де плавили метали та різали кістку. В заповненні дому зібрано непересічну колекцію глиняних люльок для паління (понад 250 одиниць) та фаянсових турецьких чашок (понад 50). Не зважаючи на умовно пізній час пам’ятки – її вигляд та супутній матеріал показує, наскільки мало ми знаємо про побут та матеріальну культуру цього часу.
Нарешті, справжньою сенсацією стало відкриття першої металообробної майстерні трипільської культури. І де!? В центрі Старого міста на площі Польський ринок. Уламки керамічних ллячок, краплини, пластини міді, цілі вироби, західноєвропейські імпорти віком 6 тисяч років. Цікаво, що традиції виплавки кольорового металу на площі дожили у незмінному вигляді до I половини XVIII століття. В майстерні трипільців та кам’янчан 1700-их років знайдено велику кількість кісток з мідним окисом, які додавали у багаття для збільшення температури плавлення.
В даний момент дослідження тривають.


bagnet.org




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010